Сірий пацюк

крыса
Миші і щурі – стародавні супутники людини. У міфах Стародавнього Єгипту (2000 років до н.е.) їм відведено не останнє місце. Справа в тому, що головним багатством древніх єгиптян було зерно, в основному пшениця, яку вони зберігали у великих зерносховищах, а від ненажерливих пацюків і мишей, його не врятує навіть грізна охорона. Від голоду єгиптян врятували кішки, які винищили гризунів. Саме завдяки мишам, кішку єгиптяни стали вважати священною твариною. Про щурів і мишей згадували у творах античної культури і Стародавнього Риму (Аристотель, Гомер, Плутарх, Горацій, Гіппократ та ін.). Незважаючи на погану славу гризунів, стародавні греки і римляни вірили в їх здатність виліковувати людські хвороби. Середньовічні лікарі використовували кров мишей для лікування катаракти, бородавок. Якщо до мишей далеко не всі відчувають неприязні почуття, то важко знайти іншу тварину, до якої б люди, практично одностайно, ставилися з такою огидою, як до щурів. Таке ставлення сформувалося «на генетичному» рівні, тому що в давнину поява щурів часто супроводжувалося епідеміями «чорної смерті» – чуми, перед якою, в той час, людство було безсильне. Перші публікації в європейській літературі зі згадуванням щурів припадають на кінець XVII століття. Швидше за все, мова йшла про чорного щура. А перші дані, саме про сірого щура, датовані 1736 роком. Сірий пацюк, або Пасюк (Rattus norvegicus) – один з найбільших представників сімейства мишачих (Muridae) загону гризунів (Rodentia). Довжина тіла дорослої особини становить не більше 250 мм, хвоста – не більше 120 мм (хвіст завжди коротше тіла), маса – може досягати 500 г і більше. Статура щільна, голова широка, тупа. Хутро жорстке з довгими остевими волосками. Біля основи волоски забарвлені в сірий колір, вершинка – в чорний, середня частина – в рудувато-жовтий, що в сукупності дає коричнево-сіре забарвлення зверху тіла тварини. Тон забарвлення щурів залежить від стадії росту волосків, тому молоді особини сіріші ніж дорослі і в міру зростання починають становитися рудими. Черевце має брудно-біле забарвлення, межа між спинною і черевневою частиною тварини помітна, хоча й не дуже чітка. Хвіст голий, покритий лускатими кільцями з рідкісними волосками між ними. Існує хибна думка, що забарвлення чорного пацюка (Rattus rattus), якого так успішно з європейського континенту витіснив сірий щур, дійсно чорне. Це не так. Хоча в забарвленні чорного пацюка коричневих тонів помітно менше і присутній «металевий» відтінок, але тільки за кольоровими характеристиками, з 100% -ою впевненістю, ці види розрізнити неможливо. Чорний щур менше сірого, мордочка подовжена і більш витягнута, хвіст більше довжини тіла. І головна відмінна риса – відігнуте вперед вухо досягає краю очей (у сірого щура не досягає). Залежно від місця проживання, сірих щурів можна розділити на 2 екологічні форми: екзоантропні («дикі»), що мешкають круглий рік у відкритих стаціях і синантропні, що населяють будинки людини і споруди, в тій чи іншій мірі пов’язані з його діяльністю. У природі щури заселяють навколоводні біотопи: берегову лінію водойм (ставків, річок, озер), заплавні ділянки річок, малих річок, струмків. На відміну від своїх синантропних побратимів «дикі» сірі пацюки не розмножуються в холодну пору року, поводяться як дрібні хижаки, хоча частка рослинних кормів в їх раціоні займає досить велике місце. Тривалість життя їх коротша, а «вгодовані», великі особини відсутні. Синантропні щури заселяють абсолютно все! Житлові будинки (будь-то одно- або багатоповерхові), підприємства харчової промисловості та громадського харчування, тваринницькі ферми, річкові та морські порти, суди, звалища, системи каналізації та багато, багато іншого. Сірим щурам, в більшості випадків, властиво жити групами або кланами. Кожен клан займає певну ділянку території, на якій є всі умови для існування: їжа, вода, місця для побудови розгалуженої мережі нір. Клан складається з домінантного самця, 2-3 дорослих самців і 5-8 самок, 10-15 молодих тваринок і 20-30 щурят. Домінантний самець мітить межі території своєї групи і захищає її від зазіхань інших кланів. Сірі пацюки всеїдні. Причому продукти тваринного походження займають чільне місце в їх раціоні. Дрібні гризуни, жаби, риба, молюски, комахи, пташині яйця, м’ясні і молочні продукти – щури поїдають все, що тільки можуть зловити або дістати! Не нехтують вони й різними корнеплодами, зерном, крупами. В експерименті на протязі 3-х тижнів одну групу сірих щурів годували виключно продуктами рослинного походження. У підсумку, гризуни помітно втрачали у вазі, а частина загинула. А ті гризуни, яких годували тільки сирим столовим буряком, гинули від голоду на 3-4 добу. Другу групу годували відвареним м’ясом. Тут спостерігалася протилежна картина: звірята жиріли, додавали у вазі і відчували себе чудово. Коли ж сірих щурів замінили на чорних, зоологи були злегка здивовані: втрачали у вазі щури, що харчувалися м’ясом, а «ті, що сиділи на рослинній дієті» виглядали вгодованими і абсолютно здоровими! Дивує здатність щурів «пити» з пляшок. Як вони це роблять? Опускають хвіст в горлишко пляшки, а далі злизують з нього рідину (молоко, кефір і т.д.). Таким нехитрим методом один гризун може «випити» півпляшки молока. Навіть у зоологів немає однозначної відповіді на питання: чи роблять щури кормові запаси? На мою думку – роблять! Але не всі і не завжди … Інколи, але зустрічаються нори «диких» щурів з 5-7 кг пшениці, вівса, 2-3 кг моркви. Не кажучи вже про притулки їх синантропних побратимів. Наприклад, при ремонті в одному з приватних будинків, господарі зірвали стару дерев’яну підлогу, з метою замінити на нову … і були злегка шоковані! Під підлогою вони виявили: 4 відра картоплі, 15 кг моркви, 36 курячих яєць і 3 (!) кг колись морожених пельменів! Сірі пацюки, як і всі гризуни, відзначаються високою плодючістю. При сприятливих температурних показниках і наявності достатньої кількості корму, здатні до розмноження протягом цілого року. Протягом 12 місяців одна самка приносить від 2 до 8 приплодів з 6-12 дитинчатами в кожному. Проста математика і що ми маємо? До 800 «нових» щурів в рік тільки від 1 самки! Хоча в реальних умовах ця цифра значно нижче. Вагітність у щурів триває близько 3 тижнів. Щурята народжуються голими і сліпими, на 10-й день обростають шерстю, на 15 відкриваються очі, а на 25-30 день вже починають жити самостійним життям. В тримісячному віці щури вже готові до розмноження. Тривалість життя «диких» щурів становить 1,5-2,5 року, синантропних – до 4 років. Сірий пацюк – наймасовіший за чисельністю синантропний вид гризунів в світі! Тому і економічний збиток для людства вони приносять найбільший. Вчені підрахували: один щур за рік з’їдає до 22 кг зернових продуктів або до 10 кг м’ясних. Втрати сировини м’ясокомбінатів, хлібозаводів і інших підприємств харчової промисловості, від діяльності щурів, можуть досягати дуже великих розмірів. А для тваринницьких ферм, птахофабрик, щури – справжнє лихо! У щурів, як і у всіх гризунів, різці ростуть протягом всього життя, тому звір змушений щось постійно гризти, для їх сточування. З цього випливає наступна «щуряча» проблема: псування різних матеріалів. Вони гризуть буквально все! Нерідкі випадки виникнення пожеж, внаслідок «короткого» замикання проводів, перегризенних щурами. Епідемічне значення щурів також велике. Вони є переносниками і природним резервуаром таких інфекцій: чума, лептоспіроз, туляремія, сказ, іезсініоз, еризипелоїд, бруцельоз, лістеріоз, сальмонельоз, трихінельоз та ін. В більшості випадків хвора тварина своїми випорожненнями «заражає» продукти харчування, воду, при контакті з якими людина може інфікуватися. Позбутися від щурів нам допоможе дератизація (дослівно «знищення щурів»), яка включає в себе весь спектр винищувальних заходів: капкани, пастки, в тому числі і електричні, хімічні отрути і ін. Але не варто забувати і про профілактичні роботи. По можливості потрібно захистити свій будинок від проникнення гризунів. Щільно закривати вхідні двері, замазувати щілини, бетонувати або цементувати підлогу, встановлювати металеві сітки в шахтах системи вентиляції – все ці заходи зроблять ваше житло більш «щуронепроникним». Належну увагу потрібно приділити прибиранню прибудинкової території: не повинно бути скупчень сміття і непотрібного мотлоху, які щури можуть використовувати як притулок. Незважаючи на наш час стрімкого розвитку технологій, повністю позбутися від сірих щурів людству не під силу. Та й не потрібно це. А ось знизити чисельність гризунів до «комфортного» співіснування ми можемо! Біолог ПП «Дезснаб» Євген Чеботок

Сподобалась стаття? Розкажіть друзям

Поділитися на facebook
Поділитися на twitter

Отримати консультацію

Турбують щури? Ми знаємо як Вам допомогти

Популярне