Сірий пацюк

Миші і щурі – стародавні супутники людини. У міфах Стародавнього Єгипту (2000 років до н.е.) їм відведено не останнє місце. Справа в тому, що головним багатством древніх єгиптян було зерно, в основному пшениця, яку вони зберігали у великих зерносховищах, а від ненажерливих пацюків і мишей, його не врятує навіть грізна охорона. Від голоду єгиптян врятували кішки, які винищили гризунів. Саме завдяки мишам, кішку єгиптяни стали вважати священною твариною. Про щурів і мишей згадували у творах античної культури і Стародавнього Риму (Аристотель, Гомер, Плутарх, Горацій, Гіппократ та ін.). Незважаючи на погану славу гризунів, стародавні греки і римляни вірили в їх здатність виліковувати людські хвороби. Середньовічні лікарі використовували кров мишей для лікування катаракти, бородавок. Якщо до мишей далеко не всі відчувають неприязні почуття, то важко знайти іншу тварину, до якої б люди, практично одностайно, ставилися з такою огидою, як до щурів. Таке ставлення сформувалося «на генетичному» рівні, тому що в давнину поява щурів часто супроводжувалося епідеміями «чорної смерті» – чуми, перед якою, в той час, людство було безсильне. Перші публікації в європейській літературі зі згадуванням щурів припадають на кінець XVII століття. Швидше за все, мова йшла про чорного щура. А перші дані, саме про сірого щура, датовані 1736 роком. Сірий пацюк, або Пасюк (Rattus norvegicus) – один з найбільших представників сімейства мишачих (Muridae) загону гризунів (Rodentia). Довжина тіла дорослої особини становить не більше 250 мм, хвоста – не більше 120 мм (хвіст завжди коротше тіла), маса – може досягати 500 г і більше. Статура щільна, голова широка, тупа. Хутро жорстке з довгими остевими волосками. Біля основи волоски забарвлені в сірий колір, вершинка – в чорний, середня частина – в рудувато-жовтий, що в сукупності дає коричнево-сіре забарвлення зверху тіла тварини. Тон забарвлення щурів залежить від стадії росту волосків, тому молоді особини сіріші ніж дорослі і в міру зростання починають становитися рудими. Черевце має брудно-біле забарвлення, межа між спинною і черевневою частиною тварини помітна, хоча й не дуже чітка. Хвіст голий, покритий лускатими кільцями з рідкісними волосками між ними. Існує хибна думка, що забарвлення чорного пацюка (Rattus rattus), якого так успішно з європейського континенту витіснив сірий щур, дійсно чорне. Це не так. Хоча в забарвленні чорного пацюка коричневих тонів помітно менше і присутній «металевий» відтінок, але тільки за кольоровими характеристиками, з 100% -ою впевненістю, ці види розрізнити неможливо. Чорний щур менше сірого, мордочка подовжена і більш витягнута, хвіст більше довжини тіла. І головна відмінна риса – відігнуте вперед вухо досягає краю очей (у сірого щура не досягає). Залежно від місця проживання, сірих щурів можна розділити на 2 екологічні форми: екзоантропні («дикі»), що мешкають круглий рік у відкритих стаціях і синантропні, що населяють будинки людини і споруди, в тій чи іншій мірі пов’язані з його діяльністю. У природі щури заселяють навколоводні біотопи: берегову лінію водойм (ставків, річок, озер), заплавні ділянки річок, малих річок, струмків. На відміну від своїх синантропних побратимів «дикі» сірі пацюки не розмножуються в холодну пору року, поводяться як дрібні хижаки, хоча частка рослинних кормів в їх раціоні займає досить велике місце. Тривалість життя їх коротша, а «вгодовані», великі особини відсутні. Синантропні щури заселяють абсолютно все! Житлові будинки (будь-то одно- або багатоповерхові), підприємства харчової промисловості та громадського харчування, тваринницькі ферми, річкові та морські порти, суди, звалища, системи каналізації та багато, багато іншого. Сірим щурам, в більшості випадків, властиво жити групами або кланами. Кожен клан займає певну ділянку території, на якій є всі умови для існування: їжа, вода, місця для побудови розгалуженої мережі нір. Клан складається з домінантного самця, 2-3 дорослих самців і 5-8 самок, 10-15 молодих тваринок і 20-30 щурят. Домінантний самець мітить межі території своєї групи і захищає її від зазіхань інших кланів. Сірі пацюки всеїдні. Причому продукти тваринного походження займають чільне місце в їх раціоні. Дрібні гризуни, жаби, риба, молюски, комахи, пташині яйця, м’ясні і молочні продукти – щури поїдають все, що тільки можуть зловити або дістати! Не нехтують вони й різними корнеплодами, зерном, крупами. В експерименті на протязі 3-х тижнів одну групу сірих щурів годували виключно продуктами рослинного походження. У підсумку, гризуни помітно втрачали у вазі, а частина загинула. А ті гризуни, яких годували тільки сирим столовим буряком, гинули від голоду на 3-4 добу. Другу групу годували відвареним м’ясом. Тут спостерігалася протилежна картина: звірята жиріли, додавали у вазі і відчували себе чудово. Коли ж сірих щурів замінили на чорних, зоологи були злегка здивовані: втрачали у вазі щури, що харчувалися м’ясом, а «ті, що сиділи на рослинній дієті» виглядали вгодованими і абсолютно здоровими! Дивує здатність щурів «пити» з пляшок. Як вони це роблять? Опускають хвіст в горлишко пляшки, а далі злизують з нього рідину (молоко, кефір і т.д.). Таким нехитрим методом один гризун може «випити» півпляшки молока. Навіть у зоологів немає однозначної відповіді на питання: чи роблять щури кормові запаси? На мою думку – роблять! Але не всі і не завжди … Інколи, але зустрічаються нори «диких» щурів з 5-7 кг пшениці, вівса, 2-3 кг моркви. Не кажучи вже про притулки їх синантропних побратимів. Наприклад, при ремонті в одному з приватних будинків, господарі зірвали стару дерев’яну підлогу, з метою замінити на нову … і були злегка шоковані! Під підлогою вони виявили: 4 відра картоплі, 15 кг моркви, 36 курячих яєць і 3 (!) кг колись морожених пельменів! Сірі пацюки, як і всі гризуни, відзначаються високою плодючістю. При сприятливих температурних показниках і наявності достатньої кількості корму, здатні до розмноження протягом цілого року. Протягом 12 місяців одна самка приносить від 2 до 8 приплодів з 6-12 дитинчатами в кожному. Проста математика і що ми маємо? До 800 «нових» щурів в рік тільки від 1 самки! Хоча в реальних умовах ця цифра значно нижче. Вагітність у щурів триває близько 3 тижнів. Щурята народжуються голими і сліпими, на 10-й день обростають шерстю, на 15 відкриваються очі, а на 25-30 день вже починають жити самостійним життям. В тримісячному віці щури вже готові до розмноження. Тривалість життя «диких» щурів становить 1,5-2,5 року, синантропних – до 4 років. Сірий пацюк – наймасовіший за чисельністю синантропний вид гризунів в світі! Тому і економічний збиток для людства вони приносять найбільший. Вчені підрахували: один щур за рік з’їдає до 22 кг зернових продуктів або до 10 кг м’ясних. Втрати сировини м’ясокомбінатів, хлібозаводів і інших підприємств харчової промисловості, від діяльності щурів, можуть досягати дуже великих розмірів. А для тваринницьких ферм, птахофабрик, щури – справжнє лихо! У щурів, як і у всіх гризунів, різці ростуть протягом всього життя, тому звір змушений щось постійно гризти, для їх сточування. З цього випливає наступна «щуряча» проблема: псування різних матеріалів. Вони гризуть буквально все! Нерідкі випадки виникнення пожеж, внаслідок «короткого» замикання проводів, перегризенних щурами. Епідемічне значення щурів також велике. Вони є переносниками і природним резервуаром таких інфекцій: чума, лептоспіроз, туляремія, сказ, іезсініоз, еризипелоїд, бруцельоз, лістеріоз, сальмонельоз, трихінельоз та ін. В більшості випадків хвора тварина своїми випорожненнями «заражає» продукти харчування, воду, при контакті з якими людина може інфікуватися. Позбутися від щурів нам допоможе дератизація (дослівно «знищення щурів»), яка включає в себе весь спектр винищувальних заходів: капкани, пастки, в тому числі і електричні, хімічні отрути і ін. Але не варто забувати і про профілактичні роботи. По можливості потрібно захистити свій будинок від проникнення гризунів. Щільно закривати вхідні двері, замазувати щілини, бетонувати або цементувати підлогу, встановлювати металеві сітки в шахтах системи вентиляції – все ці заходи зроблять ваше житло більш «щуронепроникним». Належну увагу потрібно приділити прибиранню прибудинкової території: не повинно бути скупчень сміття і непотрібного мотлоху, які щури можуть використовувати як притулок. Незважаючи на наш час стрімкого розвитку технологій, повністю позбутися від сірих щурів людству не під силу. Та й не потрібно це. А ось знизити чисельність гризунів до «комфортного» співіснування ми можемо! Біолог ПП «Дезснаб» Євген Чеботок